ПЛУЖНИК Євген Павлович (псевд. – Кантемирянин; 26(14). 12.1898–02.02.1936) – поет-імпресіоніст, прозаїк, драматург, перекладач. Н. в слободі Кантемирівка (нині с-ще міськ. типу Воронезької обл., РФ) в багатодітній селянсько-ремісничій родині. По закінченні П. г-зії (1918) його сім'я переїхала в Україну. Навчання у ветеринарному, а згодом – у музично-драм. ін-тах П. сам покинув. Працював у редакціях газет, перекладав, займався самоосвітою. 1923–28 – учитель с. Багачка Миргородського р-ну Полтавської округи. Перші вірші опубліковані в ж. "Глобус" (1923). Належав до літ. орг-цій "Ланка" (від 1926 – "Майстерня літературного слова"; 1923–28) та Спілки письменників СРСР (із 1934). Автор поетичних збірок "Дні" (1926), "Рання осінь" (1927), "Рівновага" (1933, опубл. 1948), п'єс "Професор Сухорат" (1928), "У дворі на передмісті" (1929) та "Змова у Києві" (1933, повний текст опубл. 1992), сконфіскованого роману "Недуга" (1928, 1929), кіносценаріїв. Досконала за формою лірика П. за мотиви песимізму і скепсису була визнана "занепадницькою". Переклав твори М.Гоголя, А.Чехова, "Тихий Дон" М.Шолохова. Укладач (у співавт.) словника "Фразеологія ділової мови" (1926) та 3-томної антології укр. поезії (1930–32).
Заарештований 4 грудня 1934; страта була замінена 10-ма роками ув'язнення.
Помер від туберкульозу на Соловках, похований у братській могилі. Реабілітований 1956. Особовий архів. фонд П. зберігається в ЦДАМЛМ України. На будинку по вул. Прорізній, 18, відкрито меморіальну дошку; ім'я поета присвоєно центр. б-ці Шевченківського р-ну м. Київ.

Cart

Total:

Proceed to checkout

Favorites

Delete all