Це авторське слово перед моїми віршами хіба для тих, хто загалом... не любить віршів, а любить прозу, і для самого себе – щоби проговоривши, провівши через місток між серцем і розумом історію інтимних емоцій, привести їх до порядку і – конденсувати до послання нащадкам чи, дай Боже, до молитви – розмови з Універсумом.
Але для початку має бути відверта, з доброю любов’ю розмова-медитація із собою (Царство Небесне всередині нас), якою і є ця книга моїх віршів «Спас» у всіх значеннях цього слова разом: Спас − українське бойове мистецтво, Спас – пам’ятна монета номіналом 5 гривень, Спас – як назва кількох населених пунктів в Україні, Спас – як прізвище, Спас − козацький човен... Спас – як християнське свято.
Душа віруючої людини, як і колективна душа її народу чи й людства загалом, проходить кілька стадій свого розвитку по духовній конусоподібній спіралі. Віхи росту української душі до Творця від полібожжя – до монобожжя: язичество – християнство – толерантність до інших релігій (як стежинок до Творця)...
Такий же шлях пройшов аз грішний і у своєму життєтексті, і у вербальному тексті, маркованому окремими пасажами моїх романів, драм, наукових досліджень, романом у віршах «Паломник» і, зокрема віршами із цієї книги «Про Перуна» та «Христос», які поміщені тут – як поетичні сповіді (а поезія – то написана словами музика) перед самим собою, перед «мертвими, і живими, і ненарожденними земляками моїми в Украйні і не в Украйні» сущими – від вірша «Роззувся я – й біжу у інший бік», написаного у 1986 році, – до вірша «Я принесений в жертву древнім слов’янським богам», створеного 11 листопада 2020 року.

Cart

Total:

Proceed to checkout

Favorites

Delete all